Доктрина… що воно за звір такий?

Доктрина, доктрини…  Ці слова все частіше можна почути в євангельському християнстві. Що таке “доктрина”? Чи потрібна вона сучасній євангельській церкві і християнству? Чому більшість віруючих українців, мяко кажучи, доктринами особливо не захоплені?

Наша країна дуже особлива. Ми примудрилися займати в 1991 році перше місце у світі за кількістю кандидатів наук на 10 000 осіб населення (!!!), а тепер посідаємо в списках країн міжнародних організацій останні місця з розвитку промисловості, культури, науки. Особлива ще й своєю власною моделлю євангельського християнства. Всесвітня історія християнства склалася так, що зародилося три окремі “центри” баптизму – найбільш вагомої течії в євангельському християнстві – німецько-європейський баптизм, американський та українсько-російський. Останній зародився під впливом німецьких колоністів, які проживали на південних територіях Російської імперії (сучасна Україна) та сповідували євангельське християнство. На той час наш народ вже був готовий до євангелії – православ’я не задовільняло духовних пошуків простих людей, Нові Заповіти російською мовою стали поступово поширюватися, а місцями виникали протоєвангельські рухи – малокани, духобори, стригольники. Цікаво, що за деякими рисами цих груп їх можна сміливо віднести до євангельської церкви, за іншими, навпаки, нагадують ранні нехристиянські єресі. Отже, перших євангельських християн (баптистів) називали “штундами”, тому що відвідували щотижневі вивчення Біблії у німців (die Stunde – година, урок по-німецьки). З 1860-70-их українсько-російський баптизм розвинувся – було засновано десятки церков, місій, деяких служителів підтримували фінансово, утворено символи віри та статути. Щоправда, по віровченню український баптизм був ні європейським ні американським, а власного приготування, українським. І віровчення в нього було теж власне, і практика – трошки європейсько-баптистська, трошки православна. В 1920-их роках на сцену вийшли п’ятидесятники – у Львові та Одесі. З утворенням СРСР, особливо після смерті товариша Леніна, почався сильний наступ “прогресивних безбожників” на євангельське християнство, та й не тільки євангельське, а й на православне, а з 1945 року – на греко- та римо-католицьке. Радянській владі віруючі не були потрібні, адже “Гагарін в космос літав і Бога не бачив”. Про здобуття якісної богословської освіти для служителів євангельсько-баптистського братства, яке дозволили зареєструвати, не було мови. Ніколай Храпов у чудовій книзі “Щастя втраченого життя” розповідає, наскільки здивувався солдат, коли при обшуку баптистів вперше в житті побачив російську Біблію. Солдат спитав затриманого баптиста: “Це що, Біблія? Як, справжня?!”. Радянська влада не тільки сильно гнала віруючих та засилала їх в холодний Сибір, а й забороняла друк Біблій, християнської літератури. Лише у 2-ій половині 1980-их для пресвітерів появилися можливості вчитися у Москві на біблійних курсах. Дехто навіть отримали ступені, щоправда, про ніяке визанння освіти за кордоном не було і мови – ті, хто навчалися, наприклад, не володіли давньогрецькою чи івритом навіть на елементарному рівні.

Отже, зі здобуттям незалежності Україною, на початку 1990-их українські баптисти та п’ятидесятники представляли євангельське християнство в країні. В країну ринули сотні місіонерів, переважна більшість з США. Поступово українці познайомилися з американським розуміння християнства, культурою та звичаями, розумінням певних істин. Прийшло в Україну та СНД слово “доктрина” (doctrine – вчення), яке почало вживатися в англійській мові у цьому значення з XIV століття і походило від слово “доктор”, яке у свою чергу означало “отець церкви, релігійний вчитель”. Доктрина Біблії, наприклад, це її вчення. Нам не потрібно розмежовувати ці два терміни, тому що “вчення” – український аналог англійського слова “доктрина”. Але не все так просто… Сьогодні маємо таку ситуацію, коли слово “доктрина” асоціюється з чим завгодно, але не зі здоровим вченням. Докрина, на думку багатьох – це шкідлива для церкви філософія, яку годі збагнути. Інші переконані, що доктрина це якесь специфічне і вузьке вчення кількох американців, які там забагато вчилися, що аж придумали “свої доктрини” і привезли їх в Україну. Не раз і не два я зустрічався з дещо дивним ставленням не тільки до слова “доктрина”, а й до самої ідеї систематичного викладу певних тем Писання. Один брат, якого я дуже люблю і поважаю, сказав як на мене, дещо дивну фразу: “Християнські коледжі… навіщо все це?”. І якби я почув це від неосвіченої людини, яка все життя прокладала труби – це була б одна справа, але це сказав мій друг, який відмінно навчався в університеті, зараз працює за спеціальністю на престижній роботі. Коли я поступив у вересні 2009 року в біблійний коледж на мою радість мої знайомі реагували по-різному. Були навіть коментарі на кшталт “Якщо Дух Святий не відкриє ти нічого не зрозумієш!”. Згідний. І що мені тепер робити з цією істиною?

Отже, навіщо церкві доктрина (тобто вчення)? Для мене це питання знаходиться поруч з “Навіщо велосипеду колеса” та “Хіба потрібен цемент на будівництві?”. Список можна продовжити… Відомий англіканський богослов Алістер Мак-Грат (Alister Edgar McGrath) ділиться своїми думками з цього приводу (точніше, описує думки “середнього” християнина XX століття):

«Доктрина! Від самого тільки слова мурашки біжать по тілу багатьох людей. . . Доктрина, як поняття, передбачає собою щось обмежене і педантичне. Вона викликає в уяві образи «бувалих» богословів, які несамовито і марно риються в купі слів. Це навіть викликає в нашій пам’яті неприємні спогади про іспанську інквізицію, коли чоловіки і жінки змушені були постраждати за те, що не приймали правильні ідеї. Доктрини скоріше за все представляють собою ні що інше, як пережитки минулого. Можливо, колись вони і мали значення, але не сьогодні».

«Багато людей, які пережили глибокий досвід особистого спілкування з Богом, вважають, що доктрини абсолютно нереальні за своєю природою. Візьміть для прикладу жінку, яка була просто сповнена переживанням небаченої близькості з Богом, у момент народження її першої дитини. Або ж уявіть собі студента, який переживає неймовірне почуття прощення, коли молиться … Однак, як тільки вони залишають досвід своїх переживань і переходять до міркування про християнські доктрини, вони часто переживають почуття «анти-кульмінації». У порівнянні з тим, що вони самі «пізнали» про Бога, доктрини здаються їм банальними і натягнутими. Вони просто не відповідають реальності. Вони радше схожі на математичні рівняння; холодні і безликі. Невже Бог може бути таким! Яке ж можливе значення вони можуть мати? Навіщо взагалі про них турбуватися? Однозначно, доктрина не має ніякого значення для звичайного віруючої людини».

Отже, що можна протиставити відчуттям близькості з Богом? Чи потрібно протиставляти? Що говорить сама Біблія? Яка в неї докрина про це, тобто що вона навчає?

В святій Євангелії від Івана читаємо: “Відповів їм Ісус і сказав: Наука Моя не Моя, а Того, Хто послав Мене” (Євангеліє від Івана, 7:16), а англійський текст виглядає так: “Jesus answered them, and said, My doctrine is not mine, but his that sent me” (KJV). Отже, Ісус прийшов з Небес з чим Ви думаєте? З доктринами! Тобто з “вченням”, “наукою” (teaching) – саме такі слова-синоніми зустрічаємо в новіших перекладах NASB, NIV. В Діях зустрічаємося з Павлом, який проповідує доктрину! “І, взявши його, повели в ареопаг та й казали: Чи можемо знати, що то є ця наука нова, яку проповідуєш ти?” (Дії 17:19), а в англійському тексті читаємо “new doctrine, whereof thou speakest”. Грецьке слово “дідахе” у латинській Біблії перекладене як “doctrina“, в німецькій Мартіна Лютера “Lehre” (вчення), в російській перекладу Синоду 1876 року “учение“. Іван Хоменко та Пантелеймон Куліш теж використали українське слово “наука“. Уявіть собі на хвилинку, друзі, щоб сталося, якби в Україну на початку 90-их приїхали сотні грецьких місіонерів і переконували наших братів вивчати “дідахе” або німців, які заохочують вчити “їхню” “Lehre”! Мабуть, більшість іноземців стали б жахливими єретиками в очах наших співжителів.

Навіщо вчення в церкві? Апостол Павло пише молодому Тимофію: “А пресвітери, які добре пильнують діла, нехай будуть наділені подвійною честю, а надто ті, хто працює у слові й науці.” (1 Тимофію 5:17). Таким чином, ті служителі, які трудяться, навчаючи церкву Божу науці, доктрині мають бути особливо шановані. В Титу 1:9 читаємо, що пресвітери-єпископи мають “навчати в здоровій науці“. Цікаво, що в трьох найпопулярніших англійських Бібліях тут використано те саме слово – “доктрина”.

Тепер коротко скажу, що власне таке доктрина (вчення) і чому це потрібно кожному християнину. Доктрина, вчення – це упорядкована інформація стосовно певних тем, сформована на основі Слово Божого – Біблії. Доктрина (вчення) потрібна церкві і християнину, для того, щоб глибше пізнати природу і атрибути Бога, правильно поклонятися Йому, любити Його. Доктрина потрібна, щоб мати правильний світогляд і щоб рости духовно у Христі. Потрібна, щоб “боротись за віру, раз дану святим” – за віру, тобто віровчення, тобто доктрини християнського життя. Не маючи сильної доктрини, розвинутого біблійного вчення ми стаємо уразливими до лжевчення. Як на основі Біблії показати що гомосескуалізм гріх? Що Ізраїль і Церква – це різні формації? Що Бог заборонив жінці навчати на зібранні святих? Що духовність і зрілість – різні речі? Чи Бог в Старому і Новому Завітах водночас і справедливий і люблячий? На перший погляд теми дуже різні, одні менш практичні, інші більш. Але саме здорове вчення Біблії, доктрина, може відповісти на ці питання. Саме доктрина може систематично і всесторонньо відповісти на багато інших питань християнської віри і практики.

Якось одна сестричка спитала мене: “Сергію, чи Бог вважає гріхом, якщо я проїжджаю одну зупинку трамваєм і не купую квитка?”.

Вивчайте доктрини, друзі!!!

Сергій Чепара

Advertisements

2 thoughts on “Доктрина… що воно за звір такий?

  1. Глибоке і різнобічне дослідження теми. Якщо доктрина, кажуть, нудна, то це вчення про доктрину мені було цікаво читати. Дякую!

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s