Влада

Сергій ЧЕПАРА

Влада – можливість і здатність здійснювати свою волю, впливати на діяльність інших людей в  тому числі примусом.

Влада наділена авторитетом, тобто загальновизнаною довірою, пошаною. Думки, оцінки, рішення авторитетного суб’єкта не викликають заперечень і сприймаються як істина. Таким чином поточною істиною стає те, що подає як істину авторитет.

Вседозволеність та безкарність породжує хаос.

Влада є стримуючим елементом для зла.
«бо володар Божий слуга, тобі на добро. А як чиниш ти зле, то бійся, бо недармо він носить меча, він бо Божий слуга, месник у гніві злочинцеві!» Римлянам 13:4

Павло пише, що влада носить меч, який стримує зло. Влада наділена силою саме для стримування людей, які «виходять за рамки». Міліція, що патрулює місто, носить зброю. Якщо міліція перестане це робити (патрулювати) – будь-яке місто швидко стане територією беззаконня.

У фільмі «Звіяні вітром» показано сюжет, коли армія Федерації наближається до південних штатів, в тому числі Атланти, де живе Скарлет О’Хара, а війська Конфедерації («рабського півдня») втікають перед супротивником. Автор книги говорить «Війська Конфедерації покидали Атланту, а разом з ними пішли останні рештки законності і порядку», маючи на увазі, що коли армія, поліція і адміністрація покинули місто, та почався хаос, мародерства і кожен робив, що хотів.

Таким чином одна з функція влади (в тому числі духовної) – стримувати зло.

З 19 вересня 1941 року по 6 листопада 1943 року (більше 2-х років) Київ знаходився під окупацією німецьких військ. Оскільки в тилу німецьких військ залишалися відносно невеликі військові сили, то в Києві виникла проблема мародерства. Кияни грабували квартири, вулична злочинність швидко зросла. Одного дня, коли кияни вийшли на вулиці, вони побачили на найбільшому майдані міста кілька десятків повішаних людей з табличками «за мародерство», «за пограбування». Таким чином німецька військова адміністрація показала, що вона присутня в місті і не буде пасивно терпіти зло. Згодом, після розпаду СРСР, було з’ясовано, що всі повішані  померли своє смертю, а їхні трупи німці взяли з моргу і повішали «для реклами».

Духовна влада в церкві теж наділена функцією стримувати зло. Тому влада в церкві не повинна сприймати себе лише як «лекторів вчення». Кожна людина – віруюча чи невіруюча здатна схилятися до зла. Якщо ж влада самоусувається з життя громади – громада залишена «сама на себе», поняття правил і істини нівелюється. Один вважає ще треба робити так, інший – інакше, але ніхто не може вказати комусь, оскільки не наділений владою. В результаті будь-яка спільнота (в тому числі церква) набуває рис хаосу, і кожен чинить те, що вважає правильним у своїх очах. В книзі Суддей 17:6, 21:25 знаходимо подібну ситуація в Ізраїлі.

В Новому Завіті Дух Святий навчає нас про владу в сім’ї, яка належить чоловіку (Ефесянам 5:22, 1 Петра 3:1), владу служителів церкви над громадою (Євреям 13:17, 1 Петра 5:5), начальству на роботі  над підлеглими (1 Петра 2:18). Дружина повинна розуміти, що влада чоловіка над нею – їй на добро, так само служителів над церквою чи уряду в країні. Але для того, щоб коритися владі, треба щоб вона діяла. Чоловік в сім’ї, пресвітери в церкві, уряд в державі мають не лише право владарювати, управляти, а також обов’язок це робити. Ісус навчав, що «Не так буде між вами, але хто великим із вас хоче бути, хай буде слугою він вам. А хто з вас бути першим бажає, нехай буде він вам за раба.» (Матвія 10:26-27). Тобто зміст, сенс влади не в тому, щоб панувати, а в тому, щоб служити, будучи старанним лідером, що турбується про підлеглих. Влада приймати рішення в сім’ї, церкві, державі – це обов’язок їх приймати, і той, хто наділений для цього владою, має проявляти турботу щодо тих, кого ці рішення стосуються. Таким чином влада як соціальний і духовний інститут – це право і обов’язок лідерів проявити турботу, встановлюючи шлях розвитку, стимулювати або обмежувати певні події/процеси.

Деколи можна зустріти служителів, які самоусуваються від громади. Такий служитель присутній, але ніяк не впливає на ситуацію, якою б вона не була. Формальним виправданням є західна філософія, яка дає на всі питання одну відповідь “це їхня особиста відповідальність”. Це може нагадувати міліціонера, який проходячи повз чоловіків, що гвалтують жінку, проходить далі з думкою “це їхня особиста відповідальність”. Можливо цей приклад здається Вам надто сильним, але я хочу підкреслити, що часто за фразою “їхня відповідальність” ми ховаємо небажання робити “нашу відповідальність”.

На останок наведу позитивний приклад дії влади в церкві, де я проповідую близько року. Після служіння завжди в когось виникають питання віри і практики, і так само швидко хтось береться його навчати. Як правило навчають ті, кому не дозволяють робити це «офіційно з кафедри». Служитель цієї церкви м’яко виправляє християн, пояснюючи те чи інше питання. Таким чином вся церква відчуває, що є авторитет, який і визначає істину, а інститут влади в церкві працює правильно.

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s