Роздуми про Різдво

6453_1204377065096_3677629_nГалина КОСМИНА

Сьогодні читала історію про народження Ісуса з Євангелії від Луки і роздумувала. Для нас сьогодні деякі слова вже мають певне значення і святково сприймаються: Вифлеєм, пастухи, ясла… Тоді це були звичні слова і нічого особливого в них не було, а слово Спаситель, яке ангел сповістив пастухам, для них ще не означало хреста і плати за гріх. Може, вони й чули, що має прийти Спаситель, але як він буде спасати, коли і від чого, звідки вони знали? І тим не менше, з народженням Христа ангел благовістив їм радість, і вони вірили і раділи.

Я також уявляла собі сім`ю: Йосип і Марія… Вони переживали час, коли вийшов наказ царя про перепис населення. Треба було йти у Вифлеєм, місто невелике, населене потомками Юди, старовинне, про яке ще в Бутті згадується. І ось Йосип збирається в дорогу. Потрібно взяти речі, худобу, крім цього ще й про вагітну дружину треба піклуватися, яка носить не його нащадка. У всіх цих клопотах Йосипу треба було вірити, що це дійсно Боже чудо.

І настав їй день родити. Цей день прийшов не дуже вчасно. Вони не вдома, в дорозі, серед незнайомих людей. Почали заходити у заїзди. Уявляю, як Марія відчувала кожен крок, кожен рух, який треба було робити. Чи була в них паніка, чи якісь перепалки? Думаю, було просто людське замішання і надія на Бога. Можливо, і часу не було та й іншого вибору – вони зупинилися в печері, в хліві для худоби. Там Марія народжувала… Чи питала вона тоді Господа, чи це той Великий, що Сином Всевишнього буде, як сповістив їй Гавриїл? Якщо так, то чому все так важко? Вона і далі лишалася рабинею Господньою і смиренно приймала все, що відбувалося. Чи розуміла тоді Марія, який великий скарб для цілого світу поклала вона до ясел? Що це не просто її дитина, це спасіння наших душ, це майбутнє усього людства. Хіба це можна було зрозуміти, дивлячись на крихітну дитинку, що лежала в жолобі для худоби, вкриту сіном чи соломою, можливо, не першої свіжості… І тут, в цьому людському замішанні вбігають пастухи. Ні, це не казкові персонажі. Для нас це можуть бути доярки, фермери. Від них специфічно пахло, їхні руки були зашкуреплі від бруду і вітру, вони пильнували на полі отару. Саме їм сповістив ангел, що в Давидовім місті народився для них Спаситель. Вони мали знайти Дитину, що в яслах лежатиме. І ось вони знайшли. Уявляю, як тріпотіли їхні серця, коли вони переконалися в тому, про що сповістив їх Господь, відчували, що сталося якесь велике чудо, намагалися скласти докупи дивні речі: з’явлення ангела, слова про Спасителя, Сина Божого, силу-силенну небесного війська, Вифлеєм, ясла, хлів і Дитина. Вони верталися, прославляючи і хвалячи Бога за все, що чули і бачили. Може, пізніше хтось з них і почує, що Вифлеємський Цар розп’ятий, і що воскрес, і що спасає кожного, хто вірить в Нього…

Марія… В неї на руках була дитина. Більше чуд не було, треба було ростити, годувати, оберігати від Ірода і жити з тим, що сказав ангел, пастухи і пізніше пророчиця Анна: «і тобі меч прошиє душу»…Через кілька років по тому Марія стоятиме під хрестом, на якому висітиме її дитина. Можливо, і там біля неї був Йосип. Ми не знаємо цього. Вони просто виконали волю Божу, розуміючи її чи ні, прийняли і віддали…

Сьогодні Різдво оповите красою: пісні, сценки, картини, лірика. Але є первоначальна картина, про яку говорить нам Біблія, до якої ми повинні сьогодні торкатися і радіти, розуміючи, що народився НАШ Спаситель, відвічний Бог, який став людиною, щоб згодом піти на хрест, за наш гріх, за наше спасіння…

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s