Світ двояких стандартів

0001ezgfГалина КОСМИНА

Мені найважче пояснити прості речі. Що біле є біле, а чорне – чорне. Речі, очевидні, як білий день. Які аргументи їм потрібні? Як одночасно можуть існувати двоякі стандарти на добре і зле? Я попробувала одним реченням спростувати, що чорне не може бути білим, але виявилося не так все просто. Люди зі своєї системи координат викидають якісь дивовижні твердження. І це не шизофренія, це ціла система, підступно грамотно побудована. І найстрашніше, що люди себе в ній почувають досить комфортно і їм далеко не цікаве твоє денне світло. Вони мають свої точки захисту, свої виміри дійсності, свої оцінки абсолютам. Ця криза в світі не нова, але страшно стає, коли з нею стикаєшся. Мені тоді бракує слів і сил. Я звикла, що темрява розчиняється у світлі для всіх однаково і те, що є, не має потреби доводити своє існування, що стандарти абсолютів не бувають двоякими, що Бог дав розум людині, щоб розуміти це. Але виходить не так. У зіпсованому світі нормально перевернути слона з ніг на голову і сказати, мій слон буде таким, або сліпо вірити, що слон ніколи не зможе стояти на ногах. Головне, що люди свідомо вибирають брехню. І хоч вони розуміють, що слон на голові довго не встоїть, йому так не дуже зручно, все ж за той час можна відчути більше влади у своїх руках. Брехня дає широкі можливості, правда обмежує, хоча й захищає. В розмовах з двоякими стандартами мені стає боляче, я ледве знаходжу слова, потім закипаю гнівом, на мить зупиняюся і шукаю прийняття, бо далі говорити потрібно. Це постійна боротьба, війна світів, систем, світоглядів. І найцікавіше, що ворог несправжній, бо стандартів двояких нема. Є лише один стандарт, а все решта як вірус, що на мить спалахує на екрані, робить шкоду і згасає. Я думала про причини такої боротьби і деякі з них опишу.

Є справді сліпі люди. Не бачать, не чують і добре їм так. Кажуть, якщо Бог карає людину, Він забирає в неї розум. Людина стає роботом на пульті. І найстрашніше, коли для цих людей приходить їх час. Час темряви. Коли сліпий натовп кричить «розіпни», або бабуся підкидає в’язку хмизу до вогнища з Яном Гусом, або коли в селі вирішують самовільно поміняти прапор над сільрадою, або коли одна держава «захищає» іншу. Найцікавіше, що ці люди думають, що роблять історично переломні речі і не розуміють, що їхня глупота вирвалася на волю тимчасово, або перед великими змінами, або для навчання інших, або на загибель їх самих.

Інша причина в тих, хто каже, що розуміє правду. А чи не приєднали ми до правди трохи злочину або особистого інтересу? Чи готові ми визнати гірку правду? Чи захищаючи правду, ми не зробили її особисто своєю? Люди з іншої системи координат вкрай чутливі до таких змін. Нещодавно один мій знайомий з Росії запитав мене: «почему вы свергаете того, кого самостоятельно избрали?». Я звичайно могла багато писати про кримінал і грабіж попередньої влади, але факт залишається фактом. На інше питання «почему мы не отпускаем Крым в Россию, они же решили для себя» я почала писати про неконституційний референдум та російську анексію, але я розумію, що для цього у Криму вже за часів незалежної України підготували сприятливий майданчик. І тут мені хочеться нас спитати, де ми були раніше? Коли Віктор Федорович ішов в президенти, коли у деяких містах і селах України прасували російські прапори, свідомо а то й несвідомо? Чому не пояснили ще тоді, що колір прапора вже давно змінився? Тепер приходиться збирати своє каміння…
У цьому світі ми завжди на війні. Ти ніколи не можеш проснутися зранку і повірити в спокійний день. Ти завжди на фронті, під кулями і перестрілкою. Не має значення, чи їздить важка артилерія, чи триває інформаційна війна. Захист потрібен. Навіть у мирний час чиясь пропаганда, як ін’єкція, інфікує мозок, коли ти просто читаєш газету чи дивишся фільм. І якщо вчасно не відкрити очі, то можна сміло поповнити ряди сліпих людей, приречених навіки. «Через це візьміть повну Божу зброю, – говорить Біблія, – щоб могли ви дати опір дня злого, і, все виконавши, витримати. Отже, стійте, підперезавши стегна свої правдою, і зодягнувшись у броню праведности, і взувши ноги в готовість Євангелії миру. А найбільш над усе візьміть щита віри, яким зможете погасити всі огненні стріли лукавого. Візьміть і шолома спасіння, і меча духовного, який є Слово Боже». Озброюймося! Бо в світі двояких стандартів за правду треба боротися!

І на кінець, що тішить мене особисто. По Божій милості ми з нашими сліпими людьми і досить часто незрілою правдою під кулями і стрілами духовної війни і загрози війни фізичної маємо надію на завтрашній день, що він буде кращим, що наша влада матиме мудрість, а народ – свідомість, що зло буде зупинене і знайдеться захист перед загарбником, бо знаємо, що є той Верховний Суддя, в руці якого і час, і сила, і правда.

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s