Уривки. Частина 1

Примітка. Позиція автора не завжди співпадає з офіційним віровченням церкви.

Наш Отче і Боже наш, коли ми чуємо слово «спасіння» і намагаємося усвідомити його значення, його вагомість і всі його виміри, які Ти передбачив для Своїх людей, нас одразу охоплює трепет. Сьогодні ми всі молимося, щоб Ти допоміг нам глибше зрозуміти все, пов’язане з Твоїми зусиллями дарувати нам спасіння. Ми просимо про це в ім’я Того, Кого Бог призначив нашим Спасителем, — Ісуса Христа. Амінь.

Одне з найулюбленіших моїх Євангелій — Євангеліє від Луки. Його часто називають новозаповітним «журналом для жінок», бо в ньому описано більше зустрічей Ісуса з жінками, ніж в інших Євангеліях. Цікавим є підхід Луки до опису життя Ісуса: на початку своєї оповіді він вмістив життєпис Ісуса, зокрема, змалював Його народження і дитинство. Лука описав також юдеїв, які, дізнавшись про пришестя Ісуса, співали пісень, натхненні Святим Духом. Можливо, ви не помічали цього раніше, але на початку свого Євангелія Лука вмістив гімни, створені під натхненням Бога-Святого Духа. Оскільки ми хочемо зрозуміти, щó Біблія розуміє під понянттям «спасіння», для нас є важливим сам факт наявності цих гімнів в Євангелії.

Як ми добре знаємо, гімнів у Старому Заповіті вміщено чимало. Зараз, незважаючи на те, що нас знімають і що цю лекцію записують на відео, я прошу вас відповісти на мої запитання. Чи можете ви пригадати які-небудь гімни або пісні, вміщені у Старому Заповіті?

— Пісня Мойсея.

Про що ця пісня?

(Невиразні вигуки в аудиторії.)

Напевно, ви маєте на увазі пісню Маріям — «Співайте для Господа, бо дійсно звеличився Він, коня й верхівця його кинув до моря!» (2 М. 15.21). Пісня Мойсея і Маріям присвячена Виходові з Єгипту. Де ще у Старому Заповіті є пісні, подібні до пісні Маріям і Мойсея?

(Невиразні вигуки в аудиторії.)

Є Пісня Соломона, але її називають піснею, не забуваючи, що по суті це літургія, богослужіння Божих людей. Те ж саме стосується і Псалмів. Я ж питав про пісні як такі, що містяться в історичних книгах Старого Заповіту. Є, наприклад, пісня Девори — після того, як завдяки втручанню Бога Варак одержав перемогу над Сісерою, вона співала пісню Господові (Суд. 5).

Уважний розгляд старозаповітних і новозаповітних пісень виявляє, що люди складали їх у переломні моменти історії. Вони співали переважно тоді, коли в їхнє життя втручався Бог, коли завдяки Богові Ізраїль одержував найважливіші перемоги. Передусім описані у Біблії пісні містили восхвалення Господа і подяки Йому за перемоги, що Він їх забезпечив народові Ізраїлю. Втім, ми знаємо, що колишні перемоги, одержані завдяки Богові, — це ще не все; у майбутньому буде ще одна, набагато важливіша перемога. У Книзі Об’явлення Іван Богослов сповіщає, що в останні дні Бог надасть віруючим ще одну пісню. Він вкладе її в наші вуста, і буде свято, коли ми побачимо останній і остаточний тріумф Христа.

На вступних сторінках свого Євангелія Лука зосередив кілька пісень, що припадають на один короткий проміжок часу. Народження Ісуса, втілення Бога на землі супроводжувалося більшою кількістю пісень, ніж будь-яка інша подія в історії людства. Присвятімо певний час їх розглядові. Найвідомішою з цих пісень є, звичайно, Пісня Пресвятої Богородиці (Magnificat), — пісня Марії, яку я всім раджу вивчити напам’ять.

Подивімося на початок цієї пісні: «А Марія промовила: Величає душа моя Господа, / і радіє мій дух у Бозі, Спасі моїм» (Лк. 1.46–47). На самому початку Пісні Пресвятої Богородиці міститься ідея спасіння. Далі вона продовжує: «…зглянувся Він на покору Своєї раби, бо ось від часу цього всі роди мене за блаженну вважатимуть, / бо велике вчинив мені Потужний! Його ж Імення святе» (Лк. 1.48–49). Далі Марія прославляє Бога і радіє, що Він втілився в людині і зійшов на нашу землю. Він прийшов до цієї скромної жінки, і вона співає: «Він показує міць Свого рамена, розпорошує тих, хто пишається думкою серця свого! / Він могутніх скидає з престолів, підіймає покірливих, / удовольняє голодних добром, а багатих пускає ні з чим!» (Лк. 1.51–53). Не забувайте про це у ході того, як ми досліджуватимемо поняття спасіння.

Тепер звернімося до пісні Захарія. Натхненний Божим Духом, він заспівав пісню, що відома в Церкві під назвою «Benedictus»: «Благословенний Господь, Бог Ізраїлів, що зглянувся й визволив люд Свій! / Він ріг спасіння підніс нам у домі Давида, Свого слуги, як був заповів відвіку устами святих пророків Своїх, що від ворогів наших визволить нас» (Лк. 1.68–71). Отже, у своєму співі Захарій радіє тому, що Бог «ріг спасіння підніс» і забезпечив віруючим спасіння від ворогів. Далі Захарій згадує місію Івана Хрестителя: «Ти ж, дитино, станеш пророком Всевишнього, бо будеш ходити перед Господом, щоб дорогу Йому приготувати, / щоб народу Його дати пізнати спасіння у відпущенні їхніх гріхів» (Лк. 1.76–77).

Далі, у 2-му розділі, Лука описує явлення ангела пастухам: «Ангол промовив до них: Не лякайтесь, бо я ось благовіщу вам радість велику, що станеться людям усім. / Бо сьогодні в Давидовім місті народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь» (Лк. 2.10–11).

Наступна новозаповітна пісня, яка мені дуже подобається, — це так званий «Nunc Dimittus», пісня Симона. Симон був старим чоловіком, «І від Духа Святого йому було звіщено смерті не бачити, перше ніж побачить Христа Господнього» (Лк. 2.26). Симон — це один із моїх найулюбленіших персонажів в усій Біблії. На мою думку, християнське життя передбачає, що віруючому доведеться зазнати найрізноманітніших нещасть, злигоднів і негараздів. Неважко зберігати ревність до християнської віри впродовж місяця, півроку, року, двох років або навіть п’яти років. Але, як ви знаєте, цим злигодням притаманне щось на кшталт кумулятивного ефекту: вони постійно підточують стійкість християнина, схиляючи його змінити своє життєве рішення, переглянути свої переконання і по­м’як­ши­ти ту вихідну ревність, якої він набув під час свого навернення. У Біблії раз у раз повторюється та сама думка: «Спасіння отримає той, хто пройде крізь усі випробування». Ісус закликає християн бути непохитними, щоб встояти проти всіх спокус. Я завжди захоплююся і відчуваю неабияку повагу до християн, припорошених сивиною, бо я не певен, що через тридцять років я буду так само ревний, як я є сьогодні. Я вірю, що буду ревним, я молю Бога, щоб у мене вистачило на це сил. Але я, втім, не маю впевненості, що, незважаючи на те, куди закидатиме мене життя, я відстоюватиму свої переконання так само твердо, як це роблять люди, що зберігають віру протягом багатьох десятиліть.

От чому мені так подобається біблійний Симон. Він відвідував храм кожного Божого дня. Імовірно, парафіяни казали йому:

— О, знову прийшов цей старий! Навіщо ти прийшов, Симоне?

А він відповідав:

— Я прийшов подивитися, чи не явився Месія.

Напевно, над ним насміхалися: «Знову прийшов цей божевільний старий. Він щодня сюди приходить». Я абсолютно переконаний, що якби у ті часи влаштовували дитячі екскурсії до Єрусалима, під час яких дітям показували б синагоги, поля, центр Єрусалима, храми тощо, то одним з обов’язкових елементів таких екскурсій був би той старий чоловік, який щодня сидів біля храму. Екскурсовод казав би дітям:

— Подивіться праворуч — тут ми бачимо Симона. Це один із місцевих диваків. Він щодня приходить сюди, сповнений величного, але хибного сподівання, що сьогодні він побачить Месію.

Однак приходити до храму Симонові наказав Сам Бог, і він лише виконував Його наказ — день за днем, тиждень за тижнем, місяць за місяцем, рік за роком, десятиліття за десятиліттям. Навряд чи ця дивовижна людина не мала жодних сумнівів протягом усього цього часу. Незалежно від того, чи був із ним Святий Дух, йому доводилося зазнавати на собі глузування навколишніх. Але одного дня Симон, зайшовши до храму, побачив подружжя селян із «Дитиною Ісусом», і його обличчя одразу просяяло. Я впевнений, що у цей момент на його очі навернулися сльози, і він перед помазанням Святим Духом почав співати: «Нині відпускаєш раба Свого, Владико, за словом Твоїм із миром, / бо побачили очі мої Спасіння Твоє, / яке Ти приготував перед всіма народами, / Світло на просвіту поганам і на славу народу Твого Ізраїля!» (Лк. 2.29–32). Господь не судив Симонові побачити, Ким стане ця Дитина у майбутньому; він вже не зможе бути присутнім на весільному святі в Кані і не побачить, як Ісус очищатиме храм, як Він ходитиме поверхнею води і воскрешатиме людей із мертвих; йому не судилося бути свідком розп’яття Христа і побачити Його порожню могилу, Його воскресіння і вознесіння; він вже не зійде на Гору Переображення. Натомість Симон побачив усе, що він мав побачити, і цього було достатньо, щоб отримати вічне життя, бо він на власні очі побачив спасіння людей.

Отже, як бачимо, в усіх цих піснях раз у раз згадується ідея, що все біблійне поняття спасіння зосереджене і сфокусоване на пришесті Христа, що ким би не був Ісус — Месією, Господом, Вчителем, Пророком, Священиком, Царем, — стрижнем біблійного розуміння іпостасі Ісуса є Його роль як «Soter» — Спасителя. Він — Той, через Кого здійснюється спасіння. Він — Той, Хто унаочнює Собою спасіння.

Тут одразу ж постає запитання — що таке спасіння? Це один із тих аспектів вивчення Біблії, коли вчення іноді перешкоджає розумінню. Звичайно, мета вчення інша: метою вчення Церкви є чітке і зрозуміле словесне формулювання того, у щó ми віримо як люди Бога. Вчення має підтримувати нас і допомагати нам зрозуміти суть нашої віри, але іноді трапляється так, що вчення призводить до зворотного, — воно затемнює деякі нюанси значення Святого Письма.

Зараз я хочу пояснити, через що таке може статися. Не сприймайте мої слова як негатив, як критику значення вчення — борони Боже, наразі мене цікавлять суто теологічні нюанси. Я цим вченням живу.

В історії Церкви теорії, доктрини і переконання зазвичай виростають на основі вчень, висловлюваних дослідниками й тлумачами Святого Письма — церковні доктрини спираються на їхні здогадки та ідеї. Іншими словами, спосіб визначення вчення про спасіння такий: необхідно дослідити, де, як і в якому контексті у Біблії вживається слово «спасіння», а потім на основі цього сформулювати вчення про спасіння. Але такий підхід небезпечний, бо за наявності визначення вчення про спасіння кожного разу, коли читач зустрічає в Біблії слово «спасіння», він схильний розуміти під ним все вчення в усіх його аспектах. Такий підхід здатний ввести в оману.

Зараз я продемонструю вам небезпечність такого підходу. Як ви пам’я­та­єте, апостолові Павлу належать важкозрозумілі слова про розподіл обов’язків між чоловіками і жінками. Він говорить про жінку: «Та спасеться вона дітородженням, якщо перебуватиме в вірі й любові» (1 Тим. 2.15). Пам’я­та­єте ці слова? Давайте подивимося, що вийде, якщо застосувати до них вчення про спасіння. Виходить, що існує принаймні два способи одержати спасіння: один — вірувати в Ісуса, а другий доступний лише жінкам — жінка може спастися і без Ісуса, якщо народить малюка. Отже, з визначеного нами вчення про спасіння випливає, що в людини є два шляхи до спасіння — віра в Ісуса і народження дитини. Цей висновок є ілюстрацією абсурдності подібної логіки. Очевидно, біблійне твердження про спасіння жінок через дітонародження означає щось інше.

Ще одним прикладом неабияких складнощів тлумачення Біблії є місце, де апостол Павло говорить, що «Чоловік бо невіруючий освячується в дружині, а дружина невіруюча освячується в чоловікові» (1 Кор. 7.14). Освячення як доктрину ми сприймаємо тільки у зв’язку з виправданням. Якщо людина вірує, вона виправдана. Із нашого вчення випливає, що в процесі освячення людина, увірувавши, починає відповідати образові Ісуса і освячується завдяки дії Святого Духа. Якщо ж освячення настає після виправдання і потребує наявності виправдання, то що тоді означає твердження «невіруюча дружина освячується у віруючому чоловікові»? Чи слід зробити із цього висновок, що невіруюча дружина виправдовується віруючим чоловіком? Якщо слідувати цій логіці, висновок має бути тільки таким.

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s