До питання російських пісень. Сергій Головін, Антон Дуднік

musician-at-crossЩодо поєднання земної та християнської ідентичності. Є певні риси, які формують людину як предствника певної національності, що є цілком природнім проявом, бо Бог Сам заклав цю різноманітність після змішування мов у Вавилоні, після чого виникли різні національності. Коли Бог народжує людину згори, важливо це пам’ятати. Бо кожна людина фізично народжується у певному політико-культурному контексті, який на цей час є домінуючим у державі. Це дуже сильно впливає на те, як людина мислить, чому щось їй більш притаманне. І ця різноманітність проявляється у тому, як у різних культурах сприймаються одні і ті самі питання, на які, на перший погляд, у Біблії немає прямої відповіді.

Наприклад, в східно-слов’янський православній культурі будь яке вживання алкоголю у переважній більшості випадків буде сприйматися скоріш негативно і буде вважатися проявом невисокої моралі. В той самий час, питання використання неліцензійного софту і медіа взагалі не є моральною категорією, якою оцінюють людину. В Німеччині, наприклад, це буде виглядати навпаки. Так само, людина, народжена в певній країні, зазвичай ідентифікує себе з цією країною з точки зору мови, історії, світосприйняття, її успіхів/невдач. Тому немає ніякої проблеми в поєднанні національної та християнської ідентичності. До тих пір, поки національна ідентичність не починає підпорядковувати під себе християнську. Якщо природній для якоїсь епохи прояв національної ідентичності, наприклад, ненависть до певного етносу, суперечить християнській ідентичності, я не можу себе ідентифікувати з таким проявом.

Виходячи з цього, бути націоналістом, що для мене означає особливо любити свою мову, історію, співгромадян, культуру, природу, кухню – це нормально, якщо тим самим я не зневажаю інші мови, історії, співгромадян, культури, природу, кухню і т.д. Тому християнин може сказати “Слава Україні – Героям Слава”, але не може сказати “Слава нації – Смерть ворогам”. Я, наприклад, із великим задоволенням дізнаюсь про інші країни і культури, дивуючись, якими різними Бог сторив людей. І якщо я бачу в серці якусь зверхність над цими людьми, то я розумію, що грішу проти Божого творива.

Російські пісні в українських церквах – знову таки політико-культурний феномен, під впливом якого розвивалось українське християнство. Враховуючи, що останні пару сотень років значний вплив на Україну мала Московія, то дуже природньо, що українська культура в мовленнєвій площині було білінгвальною. Якщо б більшу частину часу наша країна була в під впливом, наприклад, Польщі, мали б польскі пісні у церквах. Тому, якщо у церквах співають тією мовою, за допомогою якої переважна кількість людей може виразити своє поклоніння Богові, це чудово. На богослужіння сьогодні ми співали приблизно половину пісень українською, а половину російською. Думаю, що в процесі поклоніння не завжди навіть помічаєш цей перехід між мовами.

Антон Дуднік,
християнин, перекладач

Як християнська ідентичність поєднується з національною?
Никак. Это – два разных измерения. Они параллельны, и христианин существует в обоих одновременно. Пример – христианство и римское гражданство Павла. Подробнее см.
https://www.facebook.com/sergei.golovin.967/posts/10206457522624424:0
и
https://www.facebook.com/sergei.golovin.967/posts/10206645653767585

Чи може християнин бути націоналістом? якщо ні – то чому, якщо так, то в якому значенні?
Действительно, все зависит от того, какое значение придается понятию “националист”.
Если – “шовинист”, т.е. человек, возвышающий свою нацию над другими, то – ни в коем случае! Все народы равны перед Богом. Даже выделяя потомство Авраама в особый народ, Бог говорил, что тем самым благословятся все народы (Бытие 18:18), а впоследствии Христос вновь объединил народы, разрушив преграду (Еф.2:14). Ни какой из видов гордыни (личная, гендерная, этническая, расовая, сословная и т.п.) не совместим со следованием за Христом.

Если – “патриот”, т.е. человек, любящий свой дом, свой город (село), свой народ, свою страну (именно в такой приоритетности!), то – безусловно! “Если же кто о своих и особенно о домашних не печется, тот отрекся от веры и хуже неверного” (1Тим.5:8). Как бы Павлу ни хотелось обратного, Ераст не оставил общественного служения в Коринфе (что известно как из Писания, так и из археологических данных – http://holylandphotos.org/browse.asp?s=1,4,11,28,74,95&img=GSPLCO01)

Як Ви ставитеся до російських пісень в україномовних церквах?
Я хорошо отношусь к церковным песнопениям на любых языках. Вижу в этом превосходство благословения Пятидесятницы над проклятием Вавилона. Предпочитаю при этом понимать текст. В особых случаях рад песнопениям на непонятных мне языках – например, когда я поклоняюсь в зарубежной церкви или зарубежные гости у нас в гостях (хотя в этом случае уместно сказать, о чем будет песня).

Я вижу два достойных повода для русскоязычных песен в украиноязычных церквах:
1) Снисхождение с любовью к присутствующим русскоязычным гостям
2) Недостаточное количество хороших украинских песен – лучше спеть хорошую (чтобы пелось, как дышалось) на чужом языке, чем корявую на родном (то же относится и к плохим песням в русскоязычных церквах). Но сейчас, с появлением все большего числа прекрасных украинских песен, этот фактор сходит на нет.
Впрочем, это всего лишь частное мнение русскоязычного украинца 🙂

Благословений!

Сергій Головін,
науковець, християнин

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s